З історії учнівського самоврядування
Однією з перших шкіл, що будувалася на принципах самоврядування, була латинська школа в Голдберзі (Goldberger Schule) (Силезія), яка працювала з 1531 по 1556 рік. Її організував Валентин Тротцендорф (Trotzendorf) (1490-1556) (справжнє прізвище Фрідланд (Fredland), – німецький педагог, учень та послідовник просвітителя Філіпа Меланхтона. Школу Тротцендорфа було організовано за взірцем Римської республіки: учні самі обирали Сенат з п’ятнадцяти вихованців. Німецький педагог особисто очолював Сенат. Саме Сенат як вищий орган справедливості розглядав та вирішував конфлікти, що виникали в навчальному закладі. Учням довіряли самостійно контролювати порядок у шкільних приміщеннях, відвідування уроків, виконання домашніх завдань. Принципи самоврядування визначав Статут, точне дотримання якого визнавалося важливою умовою виховання.
БРАТСЬКІ ШКОЛИ
Братські школи – українські національні навчальні заклади XVI-XVIII ст. В цих закладах панували демократичні традиції. Зокрема, важливою складовою виховання у братських школах було самоврядування. Засновниками братських шкіл були православні церковні братства. Першу братську школу заснувало Успенське братство у Львові в 1586. Ця школа стала взірцем для створення інших братських шкіл в містах України. Були такі школи і в окремих селах. Школи приймали на навчання дітей всіх станів. З убогих, тих, хто не міг оплатити навчання, плата не бралася взагалі. Вони навіть могли отримати грошову допомогу від братства. Сироти знаходилися під особливою охороною. Статут Львівської Братської школи вимагав “Учити дидаскал (учитель) і любити має всіх дітей однаково, як синів багатих, так і вбогих сиріт і котрі ходять по вулиці, поживи просячи”. Учня цінували не за статки батьків, а за успіхи в навчанні. “Багатий над убогим нічим не має бути вищий у школі, тільки самою наукою, а плоттю всі рівні”. Навчалися в братських школах рідною мовою. Вчителі намагалися розвивати розумові здібності учнів. Існувало в таких школах і самоврядування, закладалися основи демократії. Статут Львівської братської школи, як і статути інших братських шкіл передбачити не тільки права та обов’язки вчителів, але й умови організації учнів. Вчителя братської школи обирали на загальних зборах всього братства. Платню він отримував з прибутків церкви, а також із коштів, що платили батьки за навчання дітей. За добру роботу вчителя преміювали – видавали «святкові» − 5 з половиною грошів.
В Статуті Львівської братської школи визначалися умови навчання учнів, визначалося коло їхніх обов'язків. Не забував статут і обов’язків учителів, батьків та опікунів. Батько, привівши сина до школи, підписував спеціальну угоду з учителем, де було зазначено, чому саме той мав навчити. Батьки та опікуни, в свою чергу, зобов’язувалися сприяти вихованню дитини. Угоду засвідчували двоє свідків. Найчастіше це були сусіди. Батьки були зобов’язані перевіряти домашнє завдання. Вони часто відвідували школу, допомагали вчителям виховувати дітей. Чергові учні, що виконували цей обов’язок протягом тижня, стежили за порядком у школі, самостійно контролювали поведінку учнів, перевіряли виконання домашніх завдань. Всі учні братської школи об’єднувалися в так звані «братства младенчеські», які піклувалися про мораль юнацтва. Старші учні піклувалися молодшими, радили їм. Молодші мали поважати старших за їхні знання. Статут наголошував, що «кожен спудей, прийшовши до науки і не маючи змоги швидко зрозуміти й наук, які тут викладаються, і себе, до якої він має схильність, має із старшим над школами порадитися, за яку науку має взятися, і що йому, врахувавши його літа, й бажання, й здібності, порадить, за те взятися повинен буде».
ФРЕНЕ Селестен (Freinet) (15.10.1896 - 7.10.1966). Організатор експериментальних навчальних закладів. Створив «Кооператив прибічників світської школи» (1927 р.). Засновник «Міжнародної федерації прибічників нової школи». (1957 р). Видавець, головний редактор журналів «Вихователь», «Дитяче мистецтво».
Видатний французький педагог заклав основи системи виховання, що зорієнтоване на самостійність дітей.
Діти мають бути самостійними в навчанні. Вони дуже люблять писати. Френе називає тексти дитячі “свободними”. Але люблять вони писати такі тексти тільки за умови, якщо їм не нав’язувати ні стилю письма, ні теми для написання. Дитина може написати все, що хоче. Мета такого тексту – не тільки висловити свої думки, але й дати зрозуміти іншим: я тут, я існую; якщо ви це читаєте, значить я вам всім цікавий. Я сьогодні щось такеє бачив, про таке дізнався, що має зацікавити і вас. Але найцікавіше – в тому, що це побачив і про це написав саме я. В мене ще не все виходить і я зробив, мабуть, декілька помилок, але ж я навчуся. Навчуся, якщо, зрозуміло, ви це прочитаєте і скажете мені, що ви це прочитали, що ви мене помітили. А щоб вам було легше читати, я обов’язково навчуся писати і грамотно, і цікаво.
Френе не визнає читання за програмою, навіть якщо цю Програму називають Державною. Дитина має читати тільки те, що вона хоче читати, а не те, що їй нав’язують дорослі. Тоді найцікавіше можна буде не тільки прочитати, але й, скажімо, поставити в шкільному театрі. Величезне значення, на думку педагога, має самоврядування у навчальному закладі. В школі, яку започаткував Френе, створювалася як кооператив, членами якого були самі учні. На чолі кооперативу стояли декілька учнів та вчитель. Це – Рада кооперативу. Вона організовувала та контролювала господарську діяльність школи. Рада також забезпечувала порядок у школі: розбирала конфлікти, заслуховувала учнів, що провинилися, заохочувала найкращих та карала винуватців. Рада надавала своїм членам повну свободу слова. Всі рішення приймалися демократичним голосуванням. Щоправда, вчитель мав право на «вето», однак, рекомендовано було якнайменше його застосовувати. Рада переобиралася щорічно. Френе підкреслював, що неприпустимо в організації самоврядування обирати постійно одних і тих же людей керівниками, інакше вони просто звикнуть до ролі начальства, а інші – до того, щоб завжди підпорядковуватися чужій волі. Загальні збори кооперативу проходили щосуботи. Збори вів обраний Голова. Значну частину часу під час зборів виділяли для розбору публікацій у шкільній газеті. Така газета являла собою великий лист типографського паперу, на якому виділялися чотири великі колонки: «Я критикую», «Я схвалюю», «Я хотів би», «Я зробив». Таку газету (ще чисту, незаповнену) вивішували щопонеділка в коридорі. Кожен міг підійти до газети і зробити той запис у відповідній колонці, який хотів. Запис треба було обов’язково підписати: не може бути у відкритому суспільстві анонімок. І, зрозуміло, витирати чужий запис категорично не дозволялося, навіть якщо з її змістом ти не погоджувався. На загальних зборах учні розбирали такі записи. Стіннівка – найефективніший орган самоврядування, і разом із загальними зборами він був відкритим органом демократії. Тепер вже учні не погрожували один одному: “Я на тебе поскаржуся вчителю”. Більш ефективним і чесним було звернення через стіннівку до друзів, товаришів, всього колективу. Шкільне самоврядування, на думку Селестена Френе, і є тим органом, який готує дитину до майбутнього дорослого життя, соціалізує її.
На сьогодні близько 10 тисяч французьких вчителів прийняли методи Френе. Більшість з них об’єднана у Федерацію френістів.
В сучасній французькій школі, яка працює за системою Селестена Френе, кожен учень може брати участь у складанні тижневого плану роботи. План обговорюється, враховуються або відкидаються (буває і таке) всі пропозиції однокласників. Щось корегується, щось додається, враховуються і побажання вчителя. Тільки після цього вчитель відносить план роботи до директора. На основі планів кожного класу складається загальний план роботи школи. При цьому і вчителя, і директор втручаються у коректив плану тільки тоді, коли їх попросять, або ж коли порушуються попередні домовленості про спільні плани.
ПАРЛАМЕНТИ ДІТЕЙ І МОЛОДІ
Європейський Молодіжний Парламент був заснований у 1987 році голландською дипломаткою Беттіною Карр-Еллінсон, і відтоді збирається на сесії тричі на рік у різних куточках Європи. Кожна сесія триває 7-9 днів, має свого президента, секретарів, керівників комітетів та журналістів. Робота цього парламенту схожа на роботу парламенту ЄС, причому в обох обговорюються ті ж самі питання, а це свідчить про те, що європейська молодь не бажає залишатися осторонь вирішення найважливіших проблем.
Під час проведення сесії організовуються 15 комітетів, які розглядають конкретне коло питань( соціальна політика, правові питання, проблеми розвитку ЄС тощо) і пишуть резолюцію по своїх темах. Особливість роботи у комітетах полягає у тому, що кожен член представляє інтереси своєї держави, і компроміс може бути досягнутий лише за згоди кожного, причому такий спосіб як голосування, не застосовується. Резолюції потім розглядаються на Генеральній Асамблеї, а найкращі з них подаються у Європейський Парламент як ініціативні проекти від молоді Європи. Ідея репрезентації молоді України на європейському рівні народилася влітку 2000 року, коли молода талановита студентка 3 курсу романо-германської філології КНУ ім. Т. Шевченка Ольга Смирнова потрапила на одну з літніх сесій у м. Берні (Швейцарія). Саме Ольга і стала засновником цього руху в Україні. З того часу українська філія ЄМП активно розвивається - наші делегації беруть участь у засіданнях Парламенту (це був і Оксфорд, і Стокгольм, і Дубровник).
Європейський Молодіжний Парламент-Україна
(ЄМП) - одним з найважливіших завдань вважає сприяння інтеграції України до Європейського Союзу, шляхом виховання української молоді на демократичних цінностях та ідеалах, розбудови громадянського суспільства, налагодження співпраці з європейськими неурядовими організаціями, формування позитивного іміджу України на міжнародній арені.
«Парламент Молоді» (Перемишль, Польща)
Організація „Парламент Молоді“ була створена в 1993 році. Формальна реєстрація відбулася 30 січня 1995 року. Організація насамперед об'єднує молодь із середніх шкіл, а також студентів. “ПМ” проводить свою діяльність на декількох рівнях: локальному, регіональному, загальнопольському та міжнародному. Одним із найважливіших досягнень є реалізація різного виду навчальних або інформаційних проектів, присвячених європейській освіті, учнівському самоврядуванню, а також міжнародній співпраці молоді та громадських організацій. Багато з цих проектів підготовлено у співпраці з польськими та іноземними партнерами в трьох основних напрямках:
- Учнівське самоврядування
- Європейська освіта
- Міжнародна співпраця
“Учнівське самоврядування - це первинна сфера діяльності нашої організації, яка формувалася власне з думкою про створення представницького органу учнів колишнього перемишльського воєводства. Основними проявами нашої діяльності в цій сфері є підтримка контактів з органами учнівського самоврядування середніх шкіл з території колишнього перемишльського воєводства (нині - перемишльський, ярославський, любачівський та пшеворський повіти), а також організація навчальних проектів як локального, так і загальнопольського масштабу для органів учнівського самоврядування .
Європейською освітою ми вже займаємося з 1996 року, коли виникла ідея реалізації нашого першого навчального проекту для молоді, присвяченого європейській інтеграції під назвою „Європейська Школа“. У зв'язку з наявністю дуже великої потреби в суспільстві отримувати інформацію про європейську інтеграцію та Євросоюз наша організація проводить чимало різноманітних заходів у цьому напрямку. Найважливішими з них є проведення навчальних та інформаційних програм як локального та регіонального масштабу, так і загальнопольського і міжнародного. З початку 2001 року при нашій організації функціонує Осередок Європейської Інформації у Перемишлі. Підтримуємо також власний інформаційний веб-сайт, присвячений європейській інформації.
Міжнародну співпрацю ми здійснюємо в трикутнику країн: Польщі, України та Словаччини. Майже з самого початку своєї діяльності запрошуємо до участі в наших навчальних проектах молодих осіб з України та Словаччини. Ми також були однією з перших організацій у Польщі, яка розпочала співпрацю з неурядовими організаціями цих країн (з 1995 року). Спершу міжнародна співпраця була доповненням двох вищезгаданих напрямків нашої діяльності, однак уже кілька років реалізуємо також незалежні проекти, присвячені виключно міжнародній співпраці молоді та громадських організацій.”
