Ви увійшли як Гость | Група "Гости"Вітаю Вас Гость | RSS
Офіційний сайт 
Барського ліцею №4 

Знання - наша сила. Ми разом - єдині! Крокуєм до успіху в дружній родині!

Єдина Країна! Единая Страна!
Мапа сайту
Наше опитування
Ви зайшли на наш сайт як:

Всего ответов: 256
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Психологічна допомога старшокласникам у професійному самовизначенні


Психологічна допомога старшокласникам у професійному самовизначенні

Суспільно-економічні перетворення в українській державі, перехід до ринкових відносин вимагають від сьогоднішнього випускника школи професійного та життєвого самовизначення.

Центральним конструктором, навколо якого вибудовується розвиток світогляду особистості, є життєва мета. В підлітковому віці вона приймає форму образу майбутньої професії. Тому навчання має допомогти підліткам самовизначатися в професійній сфері, сформувати образи професійного майбутнього. Це – одна з основ всієї профорієнтаційної роботи школи, психологічного супроводу профільного навчання.

Суспільно-економічні перетворення в українській державі, перехід до ринкових відносин вимагають від сьогоднішнього випускника школи

 професійного та життєвого самовизначення, тому стратегія психологічного супроводу спрямована, перш за все, на сприяння у формуванні особистісного орієнтаційного поля, на створення умов для самореалізації.

Супровід професійного самовизначення може проходити на трьох рівнях:

•   допомога у виборі професії;

• формування особистісних якостей, необхідних спеціалістам різних

 галузей (відповідальність, дисциплінованість, творчій потенціал тощо);

• вибудовування життєвої стратегії, в основі якої – прагнення до саморозвитку, активної життєвої позиції.

У свідомості учнів, їхньому особистісному досвіді певну роль повинен відігравати критерій вибору знань: про свої особистісні якості, можливості, уявлення про майбутнє, про значимість і престижність професій.

Суттєвою складовою особистісного і професійного самовизначення є так звана професійна ідентичність, тобто образ «Я – в майбутньому». Це ототожнення себе з певною професійною групою людей, прийняття їхніх цінностей, усвідомлення себе членом цієї групи, визначення своєї подальшої освіти. В період старшого шкільного віку підліток входить у стан п’ятої вікової кризи, яка закінчується або освоєнням ідентичності, або змішанням ролей.

Є чотири стани ідентичності.

1) Розмита, дифузна ідентичність. Даний стан характерний для тих, хто не має мети, переконань і не намагається їх формувати. Стан п’ятої кризи вони не переживали, над майбутнім не замислюються, демонструють відчуження від своїх батьків, індиферентні. Це пов’язано з тим, що саме батьки не виявляють активного інтересу до справ і майбутнього своїх дітей.

2) Передчасна ідентичність.

Характеризується тим, що підліток формально обирає мету, цінності, але у нього відсутнє внутрішнє переконання у вірності даного вибору, бо зробив він цей вибір не сам, а під впливом батьків. Підлітки з передчасною ідентичністю характеризують своїх батьків як авторитарних, вважають, що батьки ставлять дуже високу мету, але не допомагають її досягти. Батьки в таких сім’ях прищеплюють своїм дітям моральні цінності, але на рівні законів і правил. Вони все вирішують за своїх дітей. Допоки підлітки живуть в таких умовах, передчасна ідентичність є адаптованою поведінкою і змінюється вона лише зі зміною стосунків у сім’ї.

3) Стан мораторію.

Буває у підлітків, які знаходяться в кризі ідентичності і активно намагаються вийти з неї, шукають альтернативних варіантів. Їхні батьки менш авторитарні, стосунки з ними амбівалентні (подвійні), тобто постійно коливаються між невдоволенням і любов’ю, автономністю і підкоренням. Діти в таких сім’ях більш вільні у своєму виборі, ведуть боротьбу за свою незалежність, і, як правило, переходять до досягнутої ідентичності.

4) Досягнута ідентичність.

Цим статусом володіє підліток, який пройшов через кризу, сформував певну сукупність знань про себе, свою мету, цінності, переконання. Сім’ї підлітків з досягнутою ідентичністю – люблячі, турботливі рідні, які ставляться до своїх дітей, як до особистостей. Погляди на проблеми між батьками і дітьми збалансовані. У них може бути деяка амбівалентність у стосунках, але звинувачень, індиферентності не існує. Досягнута ідентичність дає підлітку позитивну базу для успішного проходження наступного життєвого етапу.

Психолого-педагогічний супровід має включати: комплексну диференційну діагностику старшокласників, попередню співбесіду з учителями-предметниками, класними керівниками з метою збору інформації про підлітка. Ця інформація дасть змогу спланувати діяльність по відношенню щодо кожного учня та визначити форму подальшої роботи: групову, індивідуальну, змішану.

Вся профорієнтаційна робота має декілька напрямків:

1. Розширення знань учнів про світ професій, зовнішні умови ринку праці тощо.

Підліток свідомо може вибирати тільки те, про що він добре знає. Про деякі професії він має досить міфічні уявлення. Такі знання учень може отримувати в профільних класах, елективних (виборчих) курсах, зустрічах зі спеціалістами, при відвідуванні підприємств, під час літніх трудових сесій, участі в різних проектах, тренінгах тощо.

2. Знання про себе і свої здібності. Адже вибір – це завжди ризик і відповідальність. У підлітків вибір може породжувати тривогу, невпевненість, залежність від інших і потребує психокорекції самооцінки і тривожності в когнітивному і емоційному станах. Відповідальність у підлітків взагалі може бути не сформована, і тоді він буде уникати її через:

• перенесення відповідальності на інших (батьків, учителів, школу, суспільство);

• схильність відкидати відповідальність через відчуття себе жертвою (все погано, навчання коштує грошей, вчитися можуть ті, в кого є кошти, викладачі необ’єктивні, батьки занадто вимогливі, щоб я не робив – все безглуздо…);

• втрата контролю – вчинки «дитини», «шута», асоціальні вчинки;

• уникання автономної поведінки (знають, але не роблять те, що належить).

Підлітку, щоб зробити вірний вибір, необхідно знати про всі свої здібності. Видатний російський психолог Б.М. Теплов відмічав, що «…ніхто не може передбачити, до яких меж може розвиватися та чи інша здібність. Вона може розвиватися безмежно, обмежуючись тільки часом людського життя, методами виховання та навчання». Сучасний російський психолог В.М. Дружинін підкреслював, що для кожної професії існує деякий мінімально необхідний рівень здібностей, нижче якого неможливо оптимально виконувати професійні дії, а далі трудова успішність визначається мотивацією, характерологією, системою цінностей. А якщо зовні умови «насаджують» систему цінностей і формують тип особистості, яку Еріх Фромм назвав «ринковою»? Відомо, що «ринкова» особистість сприймає себе й інших як «товар», який можна вигідно продати. Головне в житті людей цього типу – кар’єра, гроші, честолюбство, зв’язок з потрібними людьми. Але, на щастя, є й нове поняття «ефективна особистість», і це не тільки поняття, а й сама людина. Це:

•  моральна особистість, яка в своїй діяльності має ідеальні мотиви – любов і задоволення від своєї праці, потребу в постійному професійному зростанні;

• особистість, яка розвивається, постійно рухається вперед і вверх проти суспільного вітру, всупереч особистій інерції;

• самостійна, здатна мислити особистість, тобто така, яка має високу соціальну автономність, критично налаштована щодо мети і цінностей сучасного соціуму, соціальних стереотипів. (Стереотипи і образи масової культури блокують фантазію і творче мислення, формують сіру, зручну посередність).

3. Робота з батьками є наступним напрямком психологічного супроводу профільної освіти. Необхідно будувати психологічне консультування з урахуванням впливу батьків на вибір майбутнього їх дітей. В більшості випадків саме батьки мають найбільший вплив на прийняття підлітком рішення у виборі професії. Для цього у них є різні механізми: переконання, власний приклад, сімейні традиції, амбіції, міфи. Батьки також несуть відповідальність за професійний вибір своєї дитини, в тому числі, й фінансову.

Робота психолога з батьками може будуватися в декількох напрямках:

• раннє залучення батьків до обговорення питання планування «життя після школи»;

• оптимізація розподілу відповідальності за прийняття рішень в системі дитячо-батьківських стосунків, поступове зниження батьківської участі в прийнятті рішень підлітком;

• робота з тривогами, побоюваннями, недовірою батьків, їхнє позитивне мислення і ставлення до планування майбутнього їхніми дітьми.

Безперечно, найпотужніший блок психологічної підтримки повинен бути спрямований на підлітка. Як ми і зазначали – це комплексна діагностика, збирання повної інформації про учня всіх учасників психолого-педагогічного супроводу, розширення знань учнів про світ професій та поглиблення знань про себе, свої здібності, можливості, особистісну відповідальність. Що до цього можна додати?

Поетапне формування професійного самовизначення підлітками.

Перший етап – час адаптації. Час, коли можна мріяти стати ким завгодно. Не звертаючи увагу на конкурси, кошти, особисті здібності.

Другий етап – час гри. В цей період підліток приміряє на себе професійні ролі, програє їх. Цей час потрібен для формування чітких уявлень про власне «хочу»: яку професію я хочу отримати, де я хочу працювати, яку заробітну плату я хочу отримувати, з ким хочу спілкуватись, чим хочу займатися у вільний час… Таке «примірювання» необхідне і корисне для формування орієнтирів в майбутній професії. Час гри вчить підлітків не тільки усвідомлювати свої бажання, а й знайомить із правилами дорослого професійного світу, вчить відмовлятись від стратегії уникнення автономної поведінки, повертає підлітку відповідальність за свої рішення, розвиває здібності вибирати, само ідентифікуватися в професійній діяльності.

Третій етап – час дій. Його умовно можна поділити на післяшкільний (зміна умов життя, самовизначення) період усвідомлених дій (пошук роботи і закріплення на ній) та період соціальної стабільності (робота і кар’єрне творче зростання).

Насамкінець необхідно окреслити можливі наслідки представленої моделі психологічного супроводу професійного самовизначення старшокласників.

В якості критеріїв оцінки рівня самовизначення можна зазначити такі фактори:

1. Систематизація знань про світ професій.

2. Впевненість у вірності вибору.

3. Розвиток рефлексії.

4. Адекватність вибору особливостям і можливостям особистості.

5. Формування цінностей, на яких базується створення власної кар’єри.

6. Відпрацювання навичок самостійного прийняття рішень.

Безумовно, важливими для самовизначення є і особистісна компетентність, уміння взаємодіяти з навколишнім світом, вольові якості, висока культура тощо.

Кінцевим результатом супроводу повинен стати самостійний вибір певних предметів, спецкурсів, діяльності. 

Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Архів записів
Друзі сайту
  • uCoz Community
  • uCoz Manual
  • Video Tutorials
  • Official Template Store
  • Best uCoz Websites
  • наш банер