А сотню вже зустріли небеса.. 
Летіли легко, хоч Майдан ридав.. ​
І з кров"ю перемішана сльоза...
А батько сина ще не відпускав.. 
Й заплакав Бог,побачивши загін — 
Спереду —сотник, молодий, вродливий,

І юний хлопчик в касці голубій , 
І вчитель літній--сивий-сивий..
І рани їхні вже не ´їм болять.. 
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..
Як крила ангела,злітаючи назад, 
Небесна сотня в вирій полетіла...